Троянда та Великий Візир
Трояндою величали камердинера дипломата Д’Аржанталя, котрого у 1690 році було призначено послом у Константинополь. І от, бажаючи сумістити приємне з корисним, Троянда, за порадою якогось жартівника, на вся свої гроші закупив перуки. Йому сказали, що перуки користуються неймовірною популярністю серед турок. По прибуттю на місце, він звернувся до дворянина, котрого йому рекомендували. Відповідь останнього не тільки здивувала, але й неймовірно засмутила Троянду. Як виявилося, в Туреччині ніхто не носив перуки. Посол помітив його стан та розпитав про справу. Коли ж Троянда все розповів та попросив поради як, на приваблюючи уваги, викинути перуки в море, посол, справжній представник свого стану, порадив поки що нічого не робити. На другий день у посла було заплановано зустріч з візирем, котрий був дуже розчулений історією Троянди. Наступного дня після візиту посла, було оголошено указ, в якому говорилося, що заради покращення гігієни у місті, константинопольські євреї, під страхом покарання, мусять носити перуки. І яким же був подив жартівників, коли після декількох років, Троянда повернувся на батьківщину гарно одягненим та у чудовій перуці! «І цю хотіли купити, але я відмовив – вона мені так до лиця. А коли володієш багатством, можна дозволити собі трішки шику» - такою була відповідь Троянди на здивовані погляди жартівників.
