ПЕРУКИ
Релігійні блискавиці
Різні релігії не могли залишатися осторонь такого явища, як перуки.
Інша справа – за, чи проти їх застосування.
Отці католицької церкви жорстоко критикували ці предмети.
Тертулієн, в якості аргументу, казав про бажання збільшити ріст людини, що протирічить заповідям Бога:
«якщо ви не червонієте, носячи цей тягар, почервонійте хоча б за свою шляхетність. Не одягайте на охрещену голову останки померлих в істерії, або тих, хто поплатився життям за свої злочини» - казав він.
У 692 році на 96 Священому Синоді було заборонено носити перуки та фарбувати волосся. Святі Полен, Жером та Григорій потрапили під дію цього закону.
Кількома століттями пізніше, перуки знову з’явилися. І знову їх носіння було заборонено – це вважалося смертним гріхом.
З кінця епохи Відродження, перуки знову входять в моду. В часи правління Генріха ІІІ та Генріха ІV майже всі жінки королівського двору, носили перуки, з королевою Марго включно, котрій вони були дійсно необхідні, та Маргаритою Наварською, яка мала природне волосся неймовірної краси.
«Бінети» Короля-Сонця.
Людовік ХІІІ став зовсім лисим до свого 30-річчя. З тих пір він став носити перуки і всі придворні підтримували це віяння. Людовик ХІV, який мав чудову шевелюру, довго противився такій моді. А коли у 1673 році він змирився, його правління воістину перетворилося на царювання перук. Він став їх ревним прихильником – міняв щогодини, в залежності від настрою та роду заняття: для аудієнцій, офіційних прийомів, танців, прогулянок парком….
Майстра, якій виготовляв перуки для короля, звали Біне, і його вироби також почали звати «бінети». Саме він створив перуки марки «royale» та «in-folio» - величні гриви волосся, які до того ж мали достатньо велику вагу.
Ці величезні споруди з волосся зникли наприкінці правління Короля-Сонця.
Мода на ці види перук відроджувалась за часів царювання Людовіка ХV та Людовіка ХVІ.
